Cocaine Боливия Десногорск

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Я, братишка, тут расскажу тебе одну историю, ё-моё. Такую, что она сносит башку прямо атом. Ну что, погнали!

Была у меня, знаешь ли, эта штука с закладками. Да, с кокаином. Ну ты знаешь, как это бывает, братишка. Плюнул на все и решил попробовать новое. Морфон и конопли уже надоели, а кокс, вот он, интересный. Так что, поехал я на свою задницу к тому парню, который знал весь подъезд. Раз плюнуть, и вот я стою в его халявной комнате.

И тут, братишка, началась суровая правда жизни. Купил я этот кокс, расколбасился, между прочим, на все деньги, что были в кармане. Ну да ладно, думаю, на работе сорвусь, и буду иметь на атоме. Вот только не считал, что это будет такая залежалая говноштучка.

В офисе, понимаешь, трудились такие же патологоанатомы, как и я. Убитые в хламину с головы до ног. Каждое утро, стараясь собрать мысли в кучку, я еле-еле варил кофе из своего кэга, чтобы снова ожить. А ребята, братишка, крутили свои жоповские мелодии, пулей поднимались к вершинам креативности. Но вот, когда я расколбасился, все пошло по кочкам и упало в пропасть.

Мои задания в офисе стали напоминать космическую схему. Ты чо, гошка, на атоме? - спросили меня коллеги, когда увидели мои выпученные глаза и морщинистое лицо. Я кивнул. Хуетенька, братан, это явно ту мач! - хлопнул меня по плечу одноклассник по наркотическим делам, сидевший рядом.

И так, братишка, я стал ту-мач-человеком. В офисе я тупо сидел, пытаясь сосредоточиться на своих задачах, но вместо этого мои мысли лежали на полке, где я их бросил. Я забыл, что такое продуктивность, и стал превращаться в злобного зомби. Зомби с коксом в глазах.

Но знаешь, какую беду я наделал себе? Я думал, что смогу управлять своим потреблением. Что у меня есть контроль. Ха! Я еще не видел, как этот гадкий паразит расползается по твоим венам, окутывает твои мысли и сжирает каждую клеточку твоего сознания. Он жрет, братишка, не боясь ничего и никого.

Коксом	я подзаправлялся с утра, до работы. Выхожу на улицу, беру порцию своего нового друга и засыпаю в свою колу. Потом уже ничего не помнишь, как будто кто-то забыл тебя запустить.
Ту мач	превратил меня в раба. Я стал воображать, что все вокруг смотрят на меня и видят, как я превращаюсь в тушу. Честно говоря, даже сейчас я не знаю, где заканчивается я, а начинается он.
Атом	горит внутри меня. Каждый день я пытался заглянуть в глаза этого адского пламени и сказать: "Остановись!".

Я ощущал, как мой разум превращается в гулкий голос, который повторяет одно и то же: "Постоянно нужно больше, всегда нужно больше!".

В какой-то момент, братишка, я понял, что больше не могу. Я уходил в свою комнату и падал на кровать, плакая от бессилия. Я больше не был тем парнем, который менял мир своими идеями и энергией. Я стал тем парнем, который плевал на все и валил на дно.

Но знаешь, что меня спасло? Друзья. Друзья, которые не бросили меня в этой темноте. Они поддерживали меня, лечили мои раны и возвращали меня к жизни. И я им благодарен, братишка, больше всего на свете.

Сейчас я смотрю на свою жизнь с другой стороны. Я понимаю, что вся эта жизнь в наркотиках - это дно, на котором просто нельзя жить. Я выбрал свободу, братишка, и не собираюсь возвращаться в эту темную яму.

Так что, если у тебя такая проблема, пойми, что есть выход. Поддержись на друзей, и они помогут тебе. Всегда есть выбор, братишка, всегда.